Відчуваючи солодку втому від трудового тижня, надвечір приходиш додому. Поспіхом змінивши високі підбори на зручні капці, вмикаєш чайник. Ти кличеш у гості свою коліжанку, адже стільки всього необхідно обговорити. Запашна вечірня кава с цитринкою вже парує у філіжанках, здіймаючись вгору димною спіралькою. Як справжня панна, ти куштуєш смаколики. Твоя простора кухня вже перетворилася на «Літературну кав’ярню». І всі розмови про журнали та зошитки давно поступилися місцем шелесту сторінок романтичної книжки чи поетиці проникливого вірша. Бо попереду – ще ж стільки цікавих історій, які здатні зворушити кожного. Про кохання, сумне і веселе, про злі жарти долі та хитросплетіння життєвих стежин. Про щиру і вірну дружбу, про зраду та віроломство. Ти занурюєшся у світ розкоші та мрій і отримуєш незабутнє задоволення…

То ж запрошую до себе коліжанку на кави філіжанку!

 


Осіння кава

Ранкова кава... З медом і лимоном,

Або з вершками, може, з молоком,

З ваніллю чи какао, з кардамоном -

Щораз нова, як день, що за вікном.

З горнятка кави починаєм ранок:

Ковток надій, ковточки сподівань,

Тривог і радості, а наостанок -

Ковток любові і ковток бажань.

Ранкова кава темна і гаряча,

Як ніч у липні й жар у небесах,

Мов поцілунок ніжна і жагуча.

Весь день її гірчинка на устах...

Скотився вечір ніжнозолотавий

За видноколо, далі від вогнів,

І вже мене чекає-вабить кава,

Щоб завершити день, що відшумів.

Вечірня кава... Аромат кориці...

Вечірній смуток, що не має меж.

Як важко з ним лишатись наодинці.

Так хочеться тепла... Кохання теж...

Тож філіжанка кави - як дарунок!

Щоб всі тривоги-болі розігнать.

І п'єш-смакуєш чорний-чорний трунок,

Що зігріває душу... Благодать!..

Осіння кава... Ця осіння кава!

Вона нас тішить, гріє, бадьорить.

Отрута це, причастя чи забава? -

Хвилинне щастя і блаженна мить!

 

В.Л.

Джоджо Мойєс. Після тебе

 

      Одного дня ми всі втрачаємо те, що любимо. Мойєс нагадує нам, що навіть якщо "зараз" нещасливе, то обов'язково настане щасливе "після".

   Історія про втрачене кохання, що залишається з тобою назавжди, про життя, що відроджується з попелу заради нової надії, і сюрпризи, які готує доля на шляху до шастя ...

     Ніколас Спаркс. Записник

    Йому 17, їй 15. "Поезія наяву" - ось так він описував її перед іншими й лише для неї читав вірші Волта Вітмена. Але літо минуло... Еллі змушена повертатися додому.

    Йому 31, їй 29. Він пройшов війну, вона заручена, але нова зустріч змінює їхні життя...

      Йому 80, їй 78. У закладі для людей похилого віку він щодня читає їй історію їхнього кохання зі старенького записника... 

Нова збірка вже знайомих, відомих та улюблених авторів про Львів, кохання і красу. Коли природа перероджується, люди переживають із нею: повороти долі, подарунки, несподіванки… Дощі розказують втомленій бруківці підслухані на небі думки, побачені на землі історії про неймовірне кохання, захлинаються від обурення, оповідаючи про зраду й підлість. Особливі львівські вишні-морелі теж мають душу і почуття. Вони творять дива, поєднуючи людські долі. І відчувають так само, як люди: сміються і плачуть, радіють і журяться, і всихають від нерозділеного кохання… 

http://blog.bookopt.com.ua/lviv-vyshni-doshchi/

 

Алла Рогашко. "Її сукня".

Передбачити минуле ... Згадати майбутнє ... Станцювати любов ...

Красуня в темно - синій сукні уві сні... Хто вона? Можливо, прародичка? Якої допомоги чекає її змучена душа? Щоб дізнатися про це, героїня знайде старовинну сукню, що споконвіку передавали в її родині від матері до доньки. Та, вбравшись у неї, дістане сили змінити своє життя і вибороти в давньої богині право на щастя!

Хто не вірить у дива? Я вірю. Кажуть, тільки з тими, хто в них вірить, вони трапляються. Хіба ж не магія, коли ти хочеш чогось неповторного і красивого на свята... І раптом тебе просять на гостину туди, де ти колядуєш, танцюєш, смакуєш неперевершені пампухи. І на довершення казки тобі зізнаються в коханні... Хіба ж причина не в тому, що ти у Львові й на Різдво? Тут магія витає у повітрі, кружляє хурделицею поміж віття сонних дерев і падає вигадливими сніжинками на скам'янілу землю. Чи, може, це любов? Може, й вона, бо вона і є магією.

                                                                                                     Ніка Нікалео

Джоджо Мойєс. "До зустрічі з тобою"

 

Це бентежна історія про любов наперекір усім перешкодам, про маленьке життя і велику надію, яка може витримати будь-які удари долі...

Наталія Гурницька.

Мелодія кави у

тональності кардамону

Історія забороненого кохання

 

"Роман нагадав мені венеціанське мереживо, старовинне й вишукано гарне, а ще - симфонію кохання та шаленої до нестями пристрасті. І байдуже, що нас  із героями розділяють півтора сторіччя: є історії та почуття, які ніколи не зникнуть і не застаріють..."

Наталка Шевченко, письменниця.

      Мабуть, подібні історії траплялись завжди на всіх континентах. Є він, і є вона, а ще – десятки «ні» між ними. Заборонені почуття, здавалось би, приречені з першого погляду й подиху, без найменшого права на існування, проте вистраждані та вкарбовані в серце. Глибоко. Настільки, що глибше – хіба смерть. Невже з отаким коханням може бути просто? Ні. Звідси й сумніви, вагання, удари долі, містичні випадковості й несподівані відкриття. Драматичність сюжету когось захопить у полон, когось примусить здивуватися. Мовляв, надто рідко подібне трапляється в  реальності, однак будьте певні, що на вас чекає головний подарунок – дотик до таємниці на ім’я Жінка.

   Спокійна і красива мова. Мелодія слів подібна до музики: часом меланхолійно-романтична, часом пристрасна до шалу. Не поспішайте, просто насолоджуйтесь, тим паче, що на вас чекає ще й подорож у часі. Авторка майстерно описує життя Львова середини ХІХ століття, коли нічого зайвого, а таки почуваєшся часткою тієї доби з усіма її звичаями та законами.

    Якби потрібно було передати сутність цієї книжки в кількох словах, то «Мелодія кави у тональності кардамону» - насамперед подорож до жіночого серця. А серце жінки в найголовнішому стале: воно вміє любити – і байдуже, яке століття на календарі.

Олена Печорна, письменниця.


Неймовірно теплі й щирі, такі львівські історії, що зігріють серце взимку.

Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші - гіркі, як свіжозварена кава та спогади про доленосні події нашого недалекого минулого. Треті залишають по собі тонкий аромат цинамону, мускатного горіху та містичних збігів.

Сесилия Ахерн.

P.S. I love you. Я ухожу, но не прощаюсь

Джерри и Холли любили друг друга с детства. Они могли бы жить долго и счастливо, но смерть слишком рано разлучила их - смерть Джерри. И даже поддержка верных друзей не помогла бы Холли пережить боль утраты, если бы ... не письма Джерри. Он оставил их, чтобы, когда его не станет, она вскрывала по одному его посланию в месяц. Его письма с неизменным

P.S. I love you. ступенька за ступенькой поведут ее от отчаяния к надежде. Но у Холли есть только год, чтобы отпустить любимого...

Алла Рогашко. Крізь безодню до світла

Під липами затишного міста, попивши кави та поблукавши тихими вуличками, доля вирішує, що прийшов час втрутитися в життя трьох подруг - Віри, Христини та Мар'яни. Різні, як земля, вода й вогонь... Однакові, як ... Як можуть бути однакові три самотні жінки, нещасливе кохання і невдалі шлюби яких залишилися в минулому, а тепер - квартира, робота та іноді спільні посиденьки в улюбленій кав'ярні. Але все раптово зміниться однієї весни. Випадковий попутник у маршрутці чи неочікуваний телефонний дзвінок - коханню неважливо, де і з чого розпочати свою меланхолійну чи спопеляюче пристрасну мелодію Тільки серце вестиме героїнь, роблячи вибір усепереч усім законам логіки.

Наталя Гурницька

Світлана Горбань. Наталя Лапіна

Роман з містом

Історія кохання з присмаком гіркої кави …

    Початок ХХ століття. Магда Свідзинська народилася й виросла в заможній львівській родині. У талановиту красуню закохався барон фон Штаубе, але своє серце дівчина віддала простому юнакові. Заради коханого вона ладна кинути все... Цій дивовижній жінці судилася непроста, але яскрава доля - жити на зламі епох, пізнати насолоду кохання та сповна спити лиха, пройти крізь війну та репресії, але попри всі злигодні не втратити головного - власної душі...

    У долю старовинного Львова та шляхетної панни нерозривно і до болю міцно вплетені не лише велика любов, жертовність і відданість, а й повоєнні роки фатальних втрат, випробувань і зради. Книга про силу духу слабкої жінки, про її вміння кохати, нездоланне бажання вижити й допомогти іншим тоді, коли навіть найсильніші ламаються та гинуть. Цей роман одночасно й про місто Львів та притаманну йому особливу атмосферу вузьких забрукованих вуличок, романтичних кав'ярень, давніх мурів і старих кам'яниць. Правдива історія про той Львів, який допоміг Магді вижити, пронести в серці любов і залишитися собою.

Наталія Гурницька

Ніколас Спаркс. Найкраще в мені.

 

Роман, що заворожує душу і заставляє замислитись …

Вони не бачилися 25 років. За цей час багато що змінилося. Ніхто з них не прожив своє життя так, як сподівався. Але що, як вони насправді були призначені одне для одного? Що, коли роки минулися одним глибоким подихом і не згасили те кохання, що воно якось осяяло їхні серця? Чи зможуть Аманда та Довсон вибачити одне одному помилки юності й чи знайдуть відповідь на питання про здатність кохання перекреслити минуле?

Алла Рогашко

Осіннє Рондо місячної ночі

 

Територія казки, де панує таємниче кохання, справжні почуття, містичні загадки, глибокі емоції і незнаний, але такий привабливий Львів ХІХ століття...

Наталія Гурницька

Слухай... уяви собі: глуха ніч... на чорному небі красується повня... сяйво запаленого ліхтаря злегка освічує мокру від дощу бруківку... під ліхтарем — Він і Вона... Уявляєш? А ще — звучить Музика. Усе це разом — то є Рондо! Осіннє Рондо місячної ночі, що повторюється знову і знову. Ти чуєш? Дивовижно, правда? Що може бути ліпше за це виняткове єднання?.. Ти їх бачиш? Які вони милі, правда? Так любо дивитись на них... Але... що це? Чи хто?! Якась незвідана химерна сила неначе шкребеться крізь усю цю красу і благодать, щоб розтоптати, знищити, занапастити те світле й чисте, що звучить у Рондо... Нащо це потрібно їй? Либонь, живиться тим, що руйнує все справжнє і прекрасне, і лиш тому продовжує існувати? А... котра година?.. Може, то не ніч? Не ніч, а день насправді, просто темно як уночі... Хто би сказав, котра тепер година?.. Просте, здавалось би, питання губиться в мороці, і відповіді не знайти нізащо у цьому житті... У цьому? Що значить «у цьому»? Яке ж іще може бути життя?.. Хтозна, якесь інше... Слухай, а що то за вулиця? Зовні схожа на вузеньку, затишну львівську вуличку, але... щось не те із нею. Якась вона не така, ця вуличка. Неначе мертва... так... звісно, мертва: будинки сірі і закинуті, замість вікон зяють нерівні діри, а в них — примарна чорнота... Дерева тут теж мертві. Голі й мертві... Ліхтар щез... Що стало з вулицею? Мабуть, химерна сила вдерлася сюди і зруйнувала всю красу... А що нині за пора? Ніби схоже на весну. Так, це точно весна, на деревах — квіти. Якісь вони чудні й так неприродно звисають із гілля. .. Так, нині весна. Однак... чому таке гостре відчуття осені? Звідки воно? Уже навіть чути її запах — запах осені... І листя сухе зашурхало під ногами... Як же боляче від цього шурхання... Чи то насправді не листя? Що це за звуки?.. Щось вони нагадують... але що?.. Не можу збагнути... Гм. Дивно все це... Дивись, квіти на деревах скручуються! Що це з ними? Утім... дерева ж мертві, отже, і квіти мусять бути неживі... Та-а-ак, оце-то місцина... І як сюди занесло цю безталанну? Чому поряд Неї немає Його? Немає Його і їхньої Музики! Є лиш Вона... наодинці з цією химерою. Рондо місячної ночі зруйновано вщент... Слухай, але ж Вона виплутається з усього цього безумного плетива, так уміло зведеного химерою?! Химерою... То вона є чи її не існує насправді? Хтозна... Може, все це лиш марево... А Вона... Вона сильна, то я знаю точно...

Алла Рогашко